Долі українців в Абруццо

З 2001 року з ініціативи Отців Василіан (ЧСВВ) в м. Аквіла діяла українська церковна громада УГКЦ. Протягом останніх чотирьох років громадою опікується отець Порфирій Підручний, ЧСВВ. Священик розповів, що у місті Аквіла здійснювалося українське Богослужіння кожного четверга, після обіду, коли домашні працівники мали вихідний час. На Богослужіння збиралося біля 50-60 осіб – це люди з різних регіонів України. Саме отець Порфирій після трагедії, за дорученням та благословенням Апостольського Візитатора для українців в Італії Перосвященного Владики Діонісія Ляховича, активно надавав допомогу потерпілим українцям в Аквіллі. Після землетрусу із о. Порфирієм першою вийшла на зв’язок п.Марія Ковальська, голова церковного комітету у м.Аквіла. Тут вона мешкала із своєю донькою, інші п’ятеро дітей залишились у рідному Золочеві в Україні.

Долі українців в Абруццо (повна версія статті)

Як відомо, у результаті землетрусу в регіоні Абруццо в ніч з 5 на 6 квітня та повторних поштовхів 7 квітня, повністю зруйноване місто Аквіла. Відтоді в Абруццо фіксували вже понад дві тисячі підземних поштовхів. Сейсмічну активність - спостерігають там постійно. Землетрус магнітудою майже шість балів забрав життя у двісті дев'яносто чотири особи. Серед загиблих - і дві українки: восьмирічна Марійка Чернова з Полтавщини, яка проживала разом зі своєю мамою в Сантанджело провінції Аквіла та вісімнадцятирічна мешканка с.Пчани Жидачівського району Львівської області. Анна Парабок, яка вісім років жила в Італії з матір'ю і вітчимом - італійцем Роберто Мігреліні, який теж загинув під час стихійного лиха. Її мати, 43- літня Ляна Паробок, вижила, хоча її стан ще досить критичний.

10 квітня в Італії оголосили днем масового похорону загиблих під час землетрусу. Цього дня в італійському місті Аквіла похоронили і 8-річну Марію Чернову.

Як розповів батько дівчинки Юрій Чернов, що живе в Комсомольську (Полтавська область), Маша з мамою до Італії переїхала жити трохи більше ніж рік тому, пише газета "Сегодня".

"Ми з Оленою розлучені. Вони виїхали жити туди до її рідної сестри. У колишньої дружини в Римі багато років живе рідна сестра, має громадянство, утримує піцерію Марійка була дуже хорошою. Не дарма ми назвали її на честь Діви Марії. В Італії вона чудово вчилася в школі, любила танцювати і малювати. Я навіть їй фарби посилав у подарунок. З дочкою я спілкувався у березні, вона збиралася приїхати до мене в гості і просила купити велосипед. Я пообіцяв, що, коли вона приїде до України, ми підемо до магазину і купимо найкращий.

— Юрій дістає з сумки іграшкового чорно-білого собачку. — Марія любила з ним спати, коли жила в Україні. Хочу поставити на могилу. Думав, тіло доньки забрати й поховати в Україні, але дружина не дозволила. Мій адвокат пояснив, що в мене мало шансів, бо опікуном Марії була мати. Олена ще в лікарні. Має струс мозку, перелом ноги. Коли доньку витягнули із руїн, вона ще була жива, але врятувати їй життя лікарі не змогли, — Чернов затуляє обличчя руками.

Тіло другої українки — 18-річної Анни Парабок — мають привезти на батьківщину. Українська заробітчанка 39-річна Христина Левкуша зі Львова збирає необхідні документи, аби тіло Анни перевезли в Україну. В Італії дівчина жила разом із матір’ю 43-річною Ляною Парабок і вітчимом Роберто Мільяріні, 53 роки. Винаймали квартиру в 4-поверховому будинку. Італієць також загинув. Ляна лежить у госпіталі. У неї пошкоджені нирки. Її стан медики називають критичним.
— Ляну рятувальники витягували з-під завалів. У госпіталь привезли непритомну, — каже Христина Левкуша. — Лікарі ввели її в формакологічну кому та провели діаліз. Тепер вона на апараті штучної нирки.

Перед трагедією Ляна Парабок зателефонувала до Христини.

— Об 11-й вечора питала мене, чи чула по телевізору про прогнози щодо страшного землетрусу. Я сказала, що вже два-три місяці трясе — і нічого, — зітхає жінка. — Однак Ляна переживала. Тут усі бояться опинитися без даху над головою. Сказала, що йдуть на вулицю. Багато людей ночували в машинах. Вони також лягли в автомобілі. А тоді невідомо чому повернулися в квартиру. Коли завалився будинок, спали на ліжку. На їхній вулиці тільки той будинок упав, інші лише пошкодило. Мій дім уцілів, тільки все всередині розбилося. Людей евакуювали, всі живуть у наметах біля моря.

Загалом кількість жертв сягає 1500 осіб, понад 70 тис. осіб втратили свої домівки. В місті Аквіла офіційно зареєстровано 198 українців. Вони переважно були зайняті у сфері догляду за перестарілими та неповносправними.

Слід зазначити, що ці дані не враховують нелегальних іммігрантів, тому визначити точне число потерпілих серед українців майже неможливо.

Після землетрусу із о. Порфирієм першою вийшла на зв’язок п.Марія Ковальська, голова церковного комітету у м.Аквіла. Тут вона мешкала із своєю донькою, інші п’ятеро дітей залишились у рідному Золочеві в Україні.

У понеділок 6 квітня за стараннями о. Порфирія з Аквіли до Риму було пере направлено одинадцять осіб, шість з яких заночували в монастирі отців Василіан. Того ж тижня за кошти (600€) зібрані у Церкві Царя Христа, що знаходиться при монастирі Отців Василіян у Римі, частину потерпілих українців було відправлено в Україну.

Інші не могли відразу покинути Аквілу, бо одні на прохання цивільної служби оборони залишилися з самітними старенькими, за якими досі доглядали, а другі залишалися з надією відшукати, за допомогою рятувальних служб, свої документи та хоча б найважливіші речі. Тому одні і другі були поселені в наметовому містечку. Ці люди були абсолютно відірвані від решти світу, не мали можливості зв’язатися з своїми рідними. Отець Порфирій насамперед намагався допомогти їм, забезпечивши зв'язок з їхніми сім’ями в Україні.

Десятки українців і по сьогодні залишаються в наметовому містечку. Абруццо для них стало другою батьківщиною, тому чекатимуть вони разом із італійцями, коли усе налагодиться та відбудується. Отець Порфирій підтримує і надалі зв'язок з усіма знайомими українцями в Аквілі, крім матеріальної підтримки вони отримують від нього також значно важливішу – духовно-моральну опору.

Підчас моєї розмови з отцем Порфирієм, до нього зателефонувала п. Галина, родом із Донеччини. В ніч з 5 на 6 квітня, вона із своїм чоловіком італійцем, коли відчули перші коливання землі, вирішили ночувати в автомобілі. Саме це рішення і врятувало їхнє життя. Їхній будинок зазнав значних ушкоджень і не підлягає ремонту. Зараз вони тимчасово переселені в готель в Сан Бенедетто дель Тронто, що в північно-центральному регіоні Італії, Марки.

Пізніше п.Галина мені розповіла, що в Аквілі жило небагато українців (не більше 250), більшість з яких з легальним дозволом на проживання в Італії.

- В ту ніч, - розповідає п.Галина, - українки проявили неабиякий героїзм, бо думали не тільки про власне життя, а рятували життя і стареньких, за якими доглядали. Також, її подруга Таня із Миколаєва, врятували життя і одній своїй знайомій українці.

- Тут в Аквілі усі українці між собою знайомі, проте не завжди відомо, де хто мешкає. Буквально напередодні землетрусу Таня побачила на балконі знайому українку, з якою привіталася. О год.3:30 у ночі, коли відбулися найбільш руйнівні поштовхи, Таня негайно вивезла на вулицю старенького дідуся, за яким доглядала. Потім, пробігаючи повз сусідній будинок, де напередодні віталася з українкою, побачила, що будівля обвалюється від різких коливань. Сторона будинку, в якому знаходилася знайома, завалився назовні. Таня, розуміючи, що там могла бути її знайома, покликала свого товариша Миколу на допомогу. Разом почали розгрібати обвали. Згодом почали кричати по-українськи і почули відповідь: «Я тут»! Ось, в такий чудесний спосіб, вони врятували життя співвітчизниці.

Інша цікаве свідчення розповіла вже згадана Марія Ковальська. У квартирі, де мешкала її донька, коли почався землетрус, зі стін звалювалися усі завішані предмети. Лише вишита нею ікона залишалася непохитною. Коли довелося втікати, вона вхопила ікону і вибігла неушкодженою на вулицю, незважаючи на те, що за лічені секунди будинок завалився. Порятунку власного життя вона завдячує Пресвятій Богородиці.

Також десятки українців було переселено до сусідньої Пескари, частина з яких була відправлена в Україну за сприянням Італійсько-Української Християнської Культурної Асоціації. Зокрема о.Сергій Знак, капелан української церковної громади м.Пескара, зібрав пожертви в розмірі 560€, які розподілив порівну між усіма постраждалими українцями. Десятки українців, які лишилися без притулку внаслідок землетрусу, зустріли Великдень разом з українською громадою м. Пескари.

Італійці святкували цього року Пасху на тиждень раніше від православних та греко-католиків. Перед Великоднею месою в неділю 12 квітня Папа Бенедикт XVI запевнив про те, що молився за "всіх, хто страждав" в Абруццо. Папа наголосив, що бажає постраждалим, "щоб і для них зійшла зірка надії". В субботу 11 квітня Понтифік присвятив молитву тим, хто вижив під час трагедії в Аквілі. До цього Бенедикт XVI приніс співчуття рідним загиблих.

Щодо потерпілих українців, то Посольство України в Італії підтримує постійний зв’язок із центральними та регіональними органами влади Італії з питань захисту населення, лікарнями, де перебувають постраждалі громадяни України. Українські дипломатии 16-17 квітня провели зустріч з представниками місцевої влади і постраждалими українцями. Зокрема вони надали консульсько-правову допомогу представникам української громади, які тимчасово розміщені в містах Пескара і Монтесільвано, а також ропочали збір необхідних документів для відновлення паспортів, які були загублені під час трагедії.

Підготував Іван Стефурак