103-й Всесвітній день мігранта та біженця

В неділю, 15 січня 2017 р. Католицька церква відзначатиме 103-й Всесвітній день мігранта та біженця.

«Неповнолітні мігранти: беззахисні й позбавлені голосу» – такою є тема цьогорічного Послання Папи Франциска на Всесвітній День мігранта і біженця.

У ньому Папа Франциск закликає дбати про дітей, які є втричі більш вразливими, бо є неповнолітніми, чужинцями та беззахисними, коли з різних причин змушені жити далеко від батьківщини, відокремлені від любові родини.

Нижче подаємо повний текст послання в українській мові (переклад прес-служби Товариства для українців католиків «Свята Софія»).

УГКЦ в Італії в цей день доручає душпастирям під час Літургії додати до Сугубої ектенії також ось ці додаткові прошення:

Ще молимось за всіх емігрантів світу, щоб Господь благословив їхній шлях, укріплював їх у вірі та зберіг перед нещастями і трагедіями, вислухай і помилуй.

 Ще молимось за всіх українських емігрантів, за добробут і злагоду в їх сім’ях і родинах. За всіх, що скитаються по світі в пошуках кращої долі і на важких роботах поневіряються.

Ще молимось за Боже благословення для всіх наших братів і сестер, що тут і по цілій Італії проживають, за здоров’я і спасіння їх.

Крім того, як і минулими роками, Фундація «Мігрантес» звертається до усіх іммігрантських спільнот в Італії з проханням, щоб у цей день в їхніх церковних громадах провести благодійні збірки на потреби душпастирства мігрантам.

ПОСЛАННЯ СВЯТІШОГО ОТЦЯ Франциска
До Всесвітнього дня мігрантів та біженців 2017 року

[15 січня 2017]
" Малолітні мігранти, вразливі і безголосі"

Дорогі брати і сестри!

“Той, хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той Мене приймає; і той, хто приймає Мене, приймає не мене, але Того, Хто послав Мене” (Мк 9,37, пор. Мт 18,5; Лк 9,48; Ін 13,20). Цими словами Євангелісти нагадують християнській громаді про вчення Ісуса, яке нас захоплює і, одночасно, переповнює обов’язками. Саме цей вислів допомагає нам простежити вірний шлях, що веде до Бога, починаючи від найменших, і проходить через Спасителя у дусі прийому. Власне прийом є необхідною умовою для реалізації цього шляху: Бог став одним з нас, в Ісусі став дитиною, і відкритість до Бога у вірі, що живить надію, проявляється в люблячій близькості до найменших і найслабших. Милість, віра і надія залучені до справ милосердя – духовних і тілесних, які ми заново відкрили для себе під час останнього Надзвичайного Ювілею.

Але Євангелісти зупиняються також на відповідальності тих, хто виступає проти милосердя: “Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині” (Мт 18,6; пор. Мк 9:42; Лк 17,2). Як ми можемо забути це грізне попередження, коли з боку недобросовісних людей бачимо експлуатацію багатьох дівчаток і багатьох хлопчиків, змушених займатися проституцією або задіяних в порнографії, котрі перетворилися на рабів дитячої праці або стали солдатами, котрі використовуються для контрабанди наркотиків та у інших формах злочинності, або змушені втікати від конфліктів і переслідувань, ризикуючи стати самотніми і покинутими?

Саме тому з нагоди щорічного Всесвітнього дня мігрантів та біженців я хочу звернути увагу на ситуацію неповнолітніх мігрантів, особливо одиноких, закликаючи всіх піклуватися про дітей, які є втричі більше безпораднішими, тому що неповнолітні, тому що іноземці та тому що беззахисні, коли з різних причин змушені жити далеко від батьківщини, відірвані від любові своєї сім'ї.

Сьогодні міграція не є явищем, яке обмежується поодинокими регіонами планети – вона охоплює усі материки і все частіше набуває розмірів драматичної глобальної проблеми. Йдеться не тільки про людей в пошуках гідної праці або кращих умов життя, але й про чоловіків та жінок, літніх людей і дітей, змушених покидати свій дім в надії знайти порятунок, мир і безпеку в іншому місці. Насамперед діти платять тяжку ціну еміграції, майже завжди викликаної насильством, бідністю і умовами навколишнього середовища – факторами, до яких приєднується процес глобалізації в його негативних аспектах. Нестримна гонитва за швидкою й легкою наживою приводить також до розвитку таких аберрантних ран, як торгівля дітьми, експлуатація та жорстоке поводження з малолітніми та, в цілому, позбавлення прав, пов'язаних з дитинством і закріплених в Міжнародній Конвенції про права дитини.

Через свою особливу незахищеність дитинству притаманні унікальні й невідмовні вимоги. Насамперед, це право на здорове та безпечне сімейне середовище, в якому зростати під керівництвом і прикладом батька і матері; потім право-обов'язок отримати відповідну освіту, в основному в сім'ї та у школі, де діти можуть зростати, як особистості і головні діючі особи свого власного майбутнього і майбутнього своєї країни. Насправді, в багатьох частинах світу читати, писати і виконувати елементарні розрахунки – це все ще привілей небагатьох. До того ж, усі діти мають право гратися і розважатися, тобто мають право бути дітьми.

Серед мігрантів, однак, діти є найбільш вразливою групою, тому що під час їх ближчого знайомства з життям вони невидимі і безголосі: нестабільність позбавляє їх документів, ховаючи від усього світу; відсутність супровідних дорослих заважає підняти і почути їх голос. Таким чином, діти-мігранти легко потрапляють на найнижчі рівні людської деградації, де у свавіллі і насильстві швидко згорає майбутнє багатьох невинних душ, в той час як розірвати ланцюг зловживання неповнолітніми є надзвичайно важко. 

Як реагувати на цю ситуацію?

Перш за все, усвідомлюючи, що явище міграції не відірване від історії порятунку, а є насправді її частиною. З ним пов'язана заповідь Божа: “А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї (Вихід 22,20); "І будете ви любити приходька, бо ви самі були прибульцями в землі Єгипетській" (Втор 10,19). Це явище є знаменням часу, знаком, що говорить про дію Божого провидіння в історії та в людській громаді перед вселенським сопричастям. Хоч і не заперечуючи проблем і, часто, драм і трагедій міграції, а також труднощів, пов'язаних з гідним прийомом цих людей, Церква однак закликає розпізнати задум Бога і в цьому явищі, з упевненістю, що ніхто не є чужоземцем в християнській громаді, яка охоплює «усякий люд, і племена, і народи, і язики» (Об'явл 7,9). Кожен з нас цінний, люди є важливішими від речей, і значення кожної установи вимірюється тим, як вона трактує життя і гідність людської особи, особливо в умовах уразливості, як у випадку дітей-мігрантів.

Крім того, слід орієнтуватися на захист, на інтеграцію і на довгострокові рішення.

По-перше, необхідно прийняти усі можливі заходи для забезпечення захисту і оборони дітям-мігрантам, тому що «ці хлопчики й дівчатка часто виявляються на вулиці покинутими на себе самих, стають здобиччю безпринципних експлуататорів, які неодноразово перетворюють їх в предмет фізичного, морального і сексуального насильства » (Бенедикт XVI, Звернення з нагоди Всесвітнього Дня мігрантів та біженців 2008).

Втім, лінія розмежування між міграцією та торгівлею людьми іноді може бути дуже тонкою. Є багато факторів, які сприяють формуванню стану уразливості мігрантів, особливо, якщо йде мова про дітей: бідність і брак засобів до існування, до яких приєднуються нереальні очікування, навіяні засобами масової інформації; низький рівень грамотності; незнання законів, культури і, нерідко, мови приймаючих країн. Все це їх ставить у фізичну і психологічну залежність. Але найбільш потужним поштовхом до експлуатації та зловживань щодо дітей є попит. Якщо не знайдеться спосіб, щоб забезпечити більш суворе і ефективне втручання щодо спекулянтів, не можна буде зупинити численні форми поневолення, жертвами якого стають неповнолітні.

Таким чином, необхідно, щоб імігранти, саме для блага їх дітей, все тісніше співпрацювали з громадами, які їх приймають. З великою вдячністю ми звертаємося до церковних і цивільних органів і установ, які з великою самовіддачею виділяють час і ресурси на захист неповнолітніх від різних форм насильства. Важливо здійснювати все більш ефективне і рішуче співробітництво, яке передбачає не тільки обмін інформацією, але й посилення мереж, здатних забезпечити своєчасне конкретне втручання. Не варто недооцінювати, що надзвичайна сила церковної громади проявляється особливо тоді, коли є єдність молитви і сопричастя в братстві.

По-друге, необхідно працювати над інтеграцією дітей і підлітків-мігрантів. Вони в усьому залежать від спільноти дорослих, і дуже часто дефіцит фінансових ресурсів стає перешкодою до прийняття відповідної політики прийому, надання допомоги та включення. Як результат, замість того, щоб сприяти соціальній інтеграції дітей-мігрантів або програмам безпечної супровідної репатріації, робляться спроби просто запобігти їх прибуттю, сприяючи, таким чином, подальшому зверненню до незаконних шляхів; або їх відправляють назад до країни походження, не переконавшись, чи це відповідає їх фактичним "вищим інтересам".

Стан неповнолітніх мігрантів є ще більш серйозним, коли вони перебувають в країні незаконно або коли потрапляють в залежність від злочинних організацій. Тоді вони часто опиняються в місцях позбавлення волі. Нерідко їх арештовують, а оскільки у них немає грошей для оплати застави чи поїздки додому, вони довший час проводять у в'язниці, де зазнають жорстокого поводження і різного роду насильства. В таких випадках державні законодавства з управління міграційними потоками та захисту спільного блага нації повинні передбачати необхідність вирішення і легалізації положення неповнолітніх мігрантів у повній повазі їхньої гідності, намагаючись задовольнити їхні потреби, коли вони одинокі, а також потреби їхніх батьків, для блага всієї родини.

Надзвичайно важливим залишається питання прийняття відповідних національних процедур і планів співробітництва, погоджених між країнами походження та прийому, з метою усунення причин вимушеної еміграції неповнолітніх.

По-третє, я звертаюся до всіх з гарячим закликом знайти і прийняти справді довгострокові рішення. Оскільки йдеться про складне явище, питання неповнолітніх мігрантів повинно вирішуватися корінним чином. Війни, порушення прав людини, корупція, бідність, дисбаланс і екологічні лиха є частиною причин цієї проблеми. Діти від них страждають першими, часами переживаючи фізичні тортури і насильство, які супроводжуються насильством моральним і психічним і залишають в дітях сліди, яких  практично неможливо позбутися.

Таким чином, абсолютно необхідно вирішити в країнах походження причини, які спонукають до міграції. Перш за все, це вимагає зобов’язання всього міжнародного співтовариства погасити конфлікти та насильство, які змушують людей втікати. Крім того, необхідне перспективне бачення, здатне передбачати відповідні програми для регіонів, вражених глибокою несправедливістю і нестабільністю, щоб усім забезпечити доступ до справжнього розвитку, який захищає благо хлопчиків і дівчаток – надію всього людства.

Нарешті, хочу звернути декілька слів до тих, хто супроводжує дітей і підлітків на шляхах еміграції: вони потребують вашої цінної допомоги, і Церква теж потребує вас і підтримує вас у вашому щирому служінні. Не втомлюйтесь з мужністю жити цим чудовим свідченням Євангелія, яке закликає вас розпізнати і прийняти Ісуса Христа,  присутнього в найменших і найбільш вразливих.

Передаю усіх дітей-мігрантів, їх родини, їх громади, і вас, котрі стоять поруч з ними, під захист Святої Родини з Назарету, щоб вона стежила за кожним з вас і супроводжувала на вашому шляху; і до моєї молитви додаю Апостольське Благословення.

З Ватикану, 8 вересня 2016 року, у Свято Різдва Пресвятої Богородиці.

Переклад прес-служби Товариства для українців католиків «Свята Софія»