Мт 17, 1-9; (Лк 9,28-36; Мр 9,2-8); 2 Пт 1,16-19

Дорогі у Христі брати і сестри!

Сьогодні великий Господський Празник!

Буду старатися поділитись з Вами роздумами над цим святом, як нам подають євангелисти Лука, Матей і Марко, а також апостол Петро у його другому листі, як ми слухали на цій Божественній Літургії. Між оповіданнями є різниці, але суть та сама.

Ісус бере зі собою своїх учнів Івана, Якова і Петра й іде на гору помолитися. І коли він молився (Лк 9,28-29), преображується.  Його обличчя стає світлим наче сонце, а одежа біла та блискуча. Появляються Мойсей та Ілля і розмовляють з Ісусом про його смерть. Петро каже: «Добре нам тут бути. Збудуємо три намети…». Проте хмара огортає гору, і дається чути голос: «Це Син мій улюблений. Його слухайте! Почувши це, учні впали обличчям до землі. Ісус доторкається їх, і каже: «Устаньте, не страхайтеся!».

Дуже важливе спостереження євангелиста Луки: «Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов на гору помолитись. І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа – біла та блискуча…" (Лк 9,28-35).

І схоже преображення Ісуса є також на Оливній горі, де Ісус бере тих самих учнів: Петра, Якова і Івана, і тут молиться, переживає тривогу смерті, потиться кров’ю, та в цій молитві пізнає яка є воля Отця, і прийнявши її, обличчя Ісуса міняється, стає світле, спокійне, і тут торкається учнів і каже їм вставати, бо ворог наблизився. 

Преображення здійснюється у молитві. За своїм звичаєм, Ісус по цілоденній втомі шукає самітного місця, щоб зустрітися зі своїм Отцем, почути Його голос. Воля Отця не дається автоматично, Ісус ходить на самоту молитися, пізнавати і приймає рішення. У молитві він чує, шо є улюбленим Сином свого Отця, Його посланцем у цей світ, щоб задля спасіння людини, прийняти все людське, і здійснити те все, що сприйняв, а зокрема, що мусить страждати і вмерти, і на третій день воскреснути. Появляється Мойсей та Ілля і вони розмовляють з Ісусом про те все, шо має статися в Єрусалимі.

Молитва преображає, перемінює людину. Глибинна молитва тоді, коли людини стає здатною замовчати у собі всі крики і сказати: «Я тут!»; «Ось Я!». «Говори, Господи, твій слуга слухає!. І коли людина бачить неминучість страждань, а навіть і смерті, може у молитві сказати - відповісти Богові: «Так, Отче, нехай буде твоя воля!»; «Нехай святиться твоє ім’я!; «Нехай прийде твоє Царство!». І, можливо, тоді відчує голос: «Це Син мій улюблений!». Коли людина навчиться так молитися, погоджуватись з Божою волею, вона міняється, преображається.  Обличчя її, замість смутку, плачу і депресії – починає відображати погідність, мир, спокій, і навіть, "одежа її стає білішою".  

Ісус показав Преображенням свою славу і могутність,  навіть, у цьому, що можна дійти до брам пекла, і це пекло перетворити у рай. У такій молитві появляється слава і сила, яка здатна горе переносити.

Свято Преображення Ісуса може відбутися з кожним християнином, коли він глибоко єднається з Ісусом, і скидає свої самолюбні  «сандалі», і каже: «Ось я!» - «Буду чинити Твою волю – не мою!». Це «преображення» здійснюється зокрема у важких життєвих обставинах: у фізичних і духовних стражданнях, у недугах і в годині смерті, коли людина пізнає Божу волю щодо неї. Звичайно, у важких  життєвих обставинах, обличчя людини сумне і депресивне, чоло зморщене і потіє, стогін та нарікання і чи що більше. Проте, коли християнин молиться і просить, щоб Господь його помилував, і одночасно каже: «Хай буде не моя, а твоя воля, Отче», тоді він відчує і розуміє, яка є воля Божа щодо нього, і його обличчя зміниться, його очі засвітяться наче сонце, і мимохідь її одежа міняється, адже, коли людина терпить, одяг її не цікавить!

Як на Таворі, так пізніше і в Оливному городі, Ісус торкається учнів, і каже їм вставати та іти назустріч тому, що їх чекає.  Не можуть лежати і спати, а треба їм іти, чувати і працювати, бо ще не прийшла їхня година. 

У другому своєму листі Апостол Петро, як «наочний свідок його величі… коли до нього прийшов такий голос від величної слави: ´Це мій син любий, якого я вподобав´,  він пише до своїх адресатів: «Ви добре робите, вважаючи на нього як на світильник, який світить у темнім місці, аж поки почне розвиднятись, і рання зоря зійде в серцях ваших» (Пор. 2 Пт 1,17-19). Апостол Петро потішає своїх вірних, бо християнське життя проходить посеред болів, буревіїв і темряви, зокрема, коли не маємо спроможності бачити зірок на небі. Не раз, не два ми чуємо таке: «Якщо Бог – це любов і доброта - чому таке діється у житті людини? І далі Апостол Петро пише, що прийдуть ті, що з вас будуть насміхатися і скажуть: «Де той обіцяний його прихід? Відколи бо батьки поснули, все перебуває так, як було на початку створення» (2 Пт 3,4). Тому Преображення є також запорука майбутньої перемоги і слави. І про це свідчить Апостол Павло: як ми страждаємо разом з Христом, разом з ним будемо прославлені, а на іншому місці додає, що страждання нинішнього часу негідні слави, яка має нам з´явитися (Пор. Рим 8, 17-18). 

Дорогі! Бадьорімося! Преображення Христове є також зразком для нашого переображення! Справді, так! Амінь.

Рим, 16.08.2018