Вівторок, 09 січня 2018 10:24

Проповідь владики Діонісія на Різдво Христове в Соборі Свята Софія 2018 року

Христос Раждається!

Дорогі в Христі Брати і Сестри,

Ми сьогодні переживаємо таїнство Христового Різдва, таїнство любові, надії, радості, і чуємо спів на Утрені.

Христос народжується – славте! Христос із небес – зустрічайте!

Христос на землі – підносьтеся! Співайте Господу, вся земле і

радісно оспівуйте люди, бо Він прославився!

(Канон Утрені Різдва Христового)

Літургія кличе нас до руху: Славте, зустрічайте, підносьтеся, співайте Господу!

Ми слухали Євангелію від Матея, що три мудреці бачили зорю на сході, і прибули, щоб цареві поклонитись, що народився. Вони рухаються, пускаються у далекий край, щоб поклонитися новонародженому дитятку.

Євангелист Лука пише, що пастухи перебували у «чистім полі та вночі стояли на сторожі біля своїх овець». Ангел Господній їм являється. І звіщає їм, що «сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель… «Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах. А пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію. І пішли вони притьмом, і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах. Рухаються, домовляються, ідуть і бачать (Пор Лк 2,8-20), розповідають, повертаються і прославляють Бога.

І тут насувається питання: чому мешканці Єрусалиму і сам Ірод не бачив зорі? А, навіть,  коли мудреці прийшли до Єрусалиму, то їм зоря зникла, а щойно коли вийшли з міста, вона з´явилась та йшла перед царями, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Три мудреці увійшли, побачили дитятко, поклонились, відкрили свої скарби, піднесли свої дари: золото, ладан і миро. Не верталися до Ірода в Єрусалим: «Пустилися іншою дорогою у край свій». Рух і динамізм трьох мудреців: ідуть, питаються, входять, бачать, відкривають свої скарби, дарують. Радісний рух.

Відколи Ірод стривожився і весь Єрусалим з ним, в Єрусалимі починається інший негативний рух, - щоб вбити дитя…

І в самому місті Вифлеємі зоря не з´явилася. Як могла вона появитися, коли Марія і Йосиф шукали в ньому місця, де міг би народитися Спаситель, і не знайшли місця у заїздах. До цього міста прийшов Спаситель, щоб народитись, але його не прийняли! І починається тут жахливий рух. Тут вбивають дітей: «чути голос, плач і тяжке ридання». Несамовитий смуток.

Я вже говорив проповідь на цьогорічне Різдво за Григоріанським календарем у храмі ОО. Василіан і в базилиці св. Петра, і за Юліанським – сьогодні тут у Соборі Св. Софії, і буде ще завтра «на Мадонні». Стараюся не повторяти, а підходити до того самого таїнства з різних боків. Таїнство в собі є невичерпне, і ми запрошені до нього входити.

Десь тому два три роки я мав душпастирський візит до Валенсії в Іспанії і збирався повертатися до Риму. Маю квиток на літак і дивлюся на годину, але замість дивитися на час відправлення, подивився на прибуття до Риму. Щойно приїхавши на Валенсіанський аеропорт побачив мою помилку. Бачу літак ще стоїть, і я прошу мене пустити до літака, проте даремно. Двері літака замкнені – кажуть мені.

Інша подія, не зі мною, а в місті Кантон, Китай. Дві тендітні і усміхнені стюардеси приготовляють пасажирів до відльоту. Закривають двері літака. А тут нараз хтось стукає до дверей з двору. Стюардеса, каже, що дверей згідно регламенту не можна відкрити, а чоловік далі стукає, стюардеса нервується, але не відкриває. Чоловік ще сильніше б´є у двері. Нема ради, відкриває. І що бачить? Це командир літака!

Ми говорили про зорю, яку бачили три мудреці, та йдучи за нею дійшли до вертепу. Ми оповідали про пастушків і про їхню відповідь на голос ангела. Це сталось раз на завжди! Більше ця подія не повториться. Проте вона може продовжитися з нами. Христос раз назавжди народився; раз назавжди христився у Йордані; раз назавжди проповідував, здійснював чуда і на пасхальній вечері обмив учням ноги, поблагословив хліб і сказав: «Беріть, їжте, це моє тіло за вас ламається; взяв чашу, і поблагословив, і сказав: «Пийте з неї всі! Це моя кров, що за Вас проливається»… Він раз на завжди засуджений на смерть і умирає на хресті, воскресає і возноситься на небо. Проте, те все продовжується у нас через таїнства., коли ми єднаємося з Христом у Дусі Святому через хрещення і миропомазання, коли ми беремо хліб, благословляємо його, і кажемо: «Це моє тіло; Це моя кров…» в Євхаристії… Тому ми можемо продовжити дорогу пошуку новонародженого Христа на зразок трьох мудреців і пастушків. Не дай Боже, продовжити діло Ірода чи мешканців Єрусалиму та Вифлеєму, які не бачили жодної зорі, і не відкрили дверей своїх заїздів.

Книга Одкровення (Апокаліпсис) каже про Ісуса:  "Ось я стою під дверима та стукаю: коли хто почує мій голос і двері відчинить, я до нього прийду, і буду вечеряти з ним, а він зо мною" (Одкр 3:20).

Христос до наших дверей стукає. І як до дверей літака, клямка є тільки зсередини. Якщо з середини не відкрити, він не зайде. І не будемо мати пілота в нашому житті.  Будемо блукати в наднебесних просторах. Ісус нас не змушує. Як ми не відкриємо, він відійде, і піде там, де його приймуть, може там, де є його створіння як бідний вертеп приймає його, де є віл та ягнята.

Якщо ми відкриємо із середини клямку нашого серця, то він до нас прийде: Він оселиться з нами і ходитиме з нами, і буде нашим Богом, а ми -  його народом! (Пор 2Кор 6:16)».

Якщо ми відкриємо зсередини наше серце, Божа любов не матиме перешкод:  ні наші гріхи, ні наші немочі, ні наша убогість - подібно, як не було для Бога перешкодою народитись немічним дитям в убогому вертепі Вифлеєму.

З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог! Почуйте всі аж до краю землі! Могутні, покоряйтеся! Сильний Бог, Отець довічний, Князь миру:  бо з нами Бог.

Бажаю вам, щоб ви самі були зіркою любові, доброти, і надії; щоб радісна подія Різдва піднесла вас на дусі, утвердила в певності непроминаючої Божої Любові до вас і постійності Його опіки над вами.

А Новий 2018 Рік нехай буде для нас усіх щасливим і благословенним Господом у здоров’ї душі і тіла, у радості й мирі! І миру для України!

7.1.2018

+ Діонісій

Прочитано 33 разів