Неділя, 31 травня 2020

Проповідь владики Діонісія в Неділю Мироносиць в катедральному храмі свв. Сергія і Вакха в Римі

Христос Воскрес!

Дорогі Брати і Сестри!

Є свідки пасхального драматичного таїнства: це Богородиця і жінки Мироносиці, які йшли і дивилися здалека на те все (пор. Мр 15,40). Вони були тими, що ходили за Ісусом і йому служили. Вони з Ісусом і в дорозі на Голгофту. Апостоли повтікали! Юда зрадив і повісився, Петро тричі відрікся, а з його учнів залишився тільки Йоан, якому Ісус доручив опікуватися своєю Матір’ю: «Жінко, ось син твій! – Сину, ось матір твоя!» (Йо 19,26-27).

І саме сьогоднішня неділя присвячена цим жінкам Мироносицям. Ті жінки мають щось у собі, що може перемогти ненависть, злобу, помсту і смерть. Це їхнє безкорисливе служіння, їхня любов. Вони ті, що несуть миро - Мироносиці!

Нинішні літургійні читання нам допомагають це все зрозуміти. Книга Діянь Апостолів говорить про установлення сімох дияконів - служителів, а їх попередницями у служінні є саме ці жінки мироносиці, бо слово грецьке «діяконія» означає саме «служіння».

Жінки мироносиці несуть миро, щоб помазати мертве тіло Христове. Вони були присутніми коли здіймали мертве тіло Ісуса з хреста. Вони останні, що зійшли з гори Голгофти, і є першими, які звіщають, що Христос воскрес. Євангелізація на самих початках має жіночий колорит, забарвлення запаху мира.

Чому саме жінки були вірними Христу до кінця? Відповідь дає сам Ісус Христос, бо «вони багато полюбили!». Ісус саме дає таку відповідь для фарисея Симона, який запросив Ісуса на вечерю, і жінка грішниця принесла миру і намастила його ноги, а коли той фарисей почав дорікати Ісусові, він сказав: «прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила. Кому ж мало прощається, той мало любить!» (Лк 7,36-47).

Жінки ішли слідом за Ісусом не з бажання здобути якусь кар’єру, але з вдячності за отриманий дар, а не сподіваючись в заміну нічого, як це бажали Апостоли, «сидіти на дванадцятьох престолах» (Мт 19,28), або сидіти один по правиці, а другий по лівиці у його царстві. Жінки просто ішли за Ісусом, щоб «йому прислуговувати» (Мт 27,55; Лк 8,3). Вони разом з Богородицею були єдиними, що справді прийняли дух Святого Євангелія. Рації серця жінок були важливішими за рацій розуму апостолів.

Але перед цими жінками зараз велика перепона і вони себе запитують: «Хто нам відкотить камінь?». Коли приходять до гробу - цієї перепони вже немає, бо камінь відкочений. «Камінь відвалився, гріб спорожнів», як ми співаємо на стихирах Вечірні.

Мироносиці є першими, що бачать гріб порожній. Перші, що повідомляють учнів, що Христос воскрес! Вони є апостолами для апостолів, їх звуть також «рівно апостолами». Вони є тими жінками, що голосять нову надію світові.

Євангелія визнає, що ці жінки боялися, але страх не є перепоною до звіщення доброї новини. Любов завжди перемагає! Не треба боятися своїх страхів! Треба іти і робити добро!

Історія спасіння продовжується! Христос раз на завжди умер і воскрес, але його смерть і воскресіння продовжується в історії. Продовжується, а не повторюється. Продовжується і сьогодні діло жінок Мироносиць. Сьогодні жінки також покликані нести миро. Все, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. Миро доброго слова, потіхи, добрих діл. І сьогодні жінки бояться, але ідуть. Вони бачать перед собою великі камені, але це їх не зупиняє. І сьогодні вони голосять, що Христос Воскрес. Приносять нову надію світові.

І такими жінками мироносицями покликані бути Ви, дорогі жінки! І як потрібно сьогодні жінок мироносиць, тут в еміграції, на заробітчанському світі. Нести миро там де є мертвий Христос, мертвий через брак віри, любові, надії; мертвий через розпач і безнадію. Христос сьогодні також облитий кров’ю, то ж треба між нами Веронік, щоб обтирали обличчя, Мироносиць, щоб несли миро.

Зараз переживаємо епідемію коронавірусу коли є багато страхів, великих каменів, які лежать на нашій дорозі. Треба нам мироносиць! Треба іти вперед, хоч камені великі перед нами i сторожів повно! Коли ідемо вперед, то проблеми зникають, камені відкочуються, сторожі падуть!

І треба іти голосити, що Христос воскрес, приносити надію, там де здається немає надії.

Бадьорімося, бо Христос Воскрес!

+Діонісій,

Рим, храм свв. мчч Сергія і Вакха, 03.05.2020

Новини

Більше