Субота, 11 липня 2020

Послання владики Діонісія на Зіслання Святого Духа

 

Всечесніші та всесвітліші отці,

Преподобні брати і сестри в монашестві,

Дорогі у Христі брати і сестри!

«Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Тройці поклоняємось, вона- бо спасла нас»

Ми вітаємо Вас із радісним святом Зіслання Святого Духа. Саме до того дня, як  каже Господь: «Я виллю мого Духа на всяке тіло. Ваші сини й ваші дочки будуть пророкувати, і ваші юнаки будуть бачити видіння, і старшим будуть сни снитись» (Йоіл 3,1; Ді 2,17). І вже під час проведення «Декади місійності» переживалося своєрідне піднесення Духа Божого в серцях наших священників, які спільно закликали Церкву до прийняття Святого Духа  та податись на місійні дороги.

Саме так! Ісус Христос, сповнивши свою місію на землі, вознісся на небо, але не залишив нас сиротами. Він обіцяв послати нам Святого Духа, щоб продовжувати діло Отця і Його Самого на землі до кінця віків. Через Духа Святого ми знаємо, що Бог нас любить. Тільки у Дусі Святому ми можемо називати Бога нашим Отцем і казати «Авва! Отче», і молитись «Отче наш». Він є Дух істини й життя, любові, милосердя та доброти; Дух Животворний та Утішитель. Він Той, що провадить Церкву і кожну особу, якщо вони  дають простір для Його діяння. Він також є Духом свободи, тому нікого не штурмує. Він діє там, де Його приймають і просять, щоб Він зійшов.

Божий дух прощає гріхи. «Прийміть Духа Святого, – каже Ісус апостолам, – кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Йо 20,21-22). І коли ми приймаємо Духа Святого до серця, то Він очищає наші гріхи. Про це просимо у молитві «Царю Небесний»: «Прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни».

Святий Дух – це духовна весна. У Ньому народжується Церква. Весна – це зелень, це нове життя!

Дух Святий робить нас причасниками своїх дарів. Він дарує мудрість, розум, раду, силу, знання, побожність і страх Божий, що сходяться в найвищому дарі – любові, адже Бог – це Любов (1Йо 4,8.16). Через Святого Духа Бог Отець присутній у світі своєю любов’ю і добротою; присутній також Ісус Христос своєю наукою й ділами. Треба, отже, очистити серце, зробити його храмом Святого Духа, бо,  як каже св. апостол Павло, «тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить» (1 Кор 2,14). Святий Дух – це Любов, яка єднає Отця і Сина в одного Бога; Любов, яка єднає всіх охрещених в одну святу, соборну і апостольську Церкву. Це любов, яка робить нас водночас «православними» – істинними, і «католиками» – універсальними, бо любов не знає меж і не виключає нікого.

Прошу дозволу, щоб узяти одну частину Послання єпископів Північної Америки на цьогорічне свято Зіслання Святого Духа. Мова йде про главу нашої Церкви –  митрополита Йосифа Сліпого, який у «1947 році, перебуваючи в радянському ув’язненні, пише лист-привітання зі святом Зіслання Святого Духа до своїх вірних, зрештою — до всіх нас. Написаний від руки, лист дійшов із Сибіру до України, і 2003 року,  більше, ніж через півстоліття, був знайдений замурованим у спеціальній капсулі в стіні монастиря отців-студитів в Уневі. З його сторінок лунає голос справжнього пастиря, який, страждаючи разом зі своєю паствою, усе ж прагне поділитися з нею словами надії. Надії на Святого Духа.  

«Наші важкі переживання змушують нас, знесилених, пригноблених, заляканих, звернутися з посиленими коліноприклонними молитвами до Святого Духа, щоб Він скріпив її, вивів із цього оплаканого стану, з тих важких і часто-густо безвихідних умов та вдихнув нову надприродну силу”, — пише митрополит Йосиф до Церкви, яка, на думку радянської влади, вже перестала існувати. Повторився досвід першого покоління учнів Христових, як і помножилися благословення, які вони отримали. Як писав до переслідуваних Апостол Петро: “Але тією мірою, якою берете участь у Христових муках, радійте, щоб і в славному його з'явленні раділи та веселились. Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім'я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться!” (1 Пет 4,13-14)

«У листі митрополита Йосифа читаємо: “Тільки Святий Дух може вказати нам вихід і вивести з тої грози, яку коли-небудь чи ледве оминала наша Церква. Він навчить пізнати Божі дороги й плани, що зовсім не такі, якими їх у світі уявляють короткозорі люди. Святий Дух навчить нас своїми дарами мудрости, розуму й знання всієї і повної правди…”

«Ісповідник віри у своєму посланні пише не лише про Божественну надію, але й про людський прогрес. Він мріє про добробут, багаті врожаї, нові винаходи й кращі комунікаційні технології. Він передбачив усе, у цьому прогнозі аж хочеться побачити слово Інтернету. Це не лист загнаного, зневіреного радянського в’язня, а віщі слова великого провидця, котрий із допомогою Святого Духа долає нездоланне.    

«Митрополит Йосиф не писав до великої авдиторії. Навпаки, він сам радить сховати цього листа. І цей підхід у майбутньому може виявитися пророчим. Лист не мали публікувати в газетах чи на вебсторінках. У найкращому випадку його могли тихо прочитати в малих спільнотах підпільних монастирів чи родинному колі підпільної домашньої Церкви.    

«Навряд чи цей лист прочитали багато людей. Проте він свідчив про правду. Бути мучеником означає бути свідком. Не знаючи, чи ти виграєш чи програєш, житимеш чи помреш, у Святому Дусі ти робиш і говориш те, що правильно, ти ділишся правдою. 

«Жодна катастрофа, зараза, жоден насильницький режим, війна чи переслідування не переможуть життєдайну силу Святого Духа — Духа Надії. Він вивів митрополита Йосифа і всю нашу Церкву в комуністичних країнах з темниці знущань, самоти, заборони і смерті. Наша Церква жива».

Мову Духа Божого розуміють усі: греки й римляни, іспанці й українці, китайці та індійці… Мову Духа можуть збагнути всі народи, як про це описано в книзі Діяння Апостолів. До прикладу, Апостол Петро говорив своєю рідною мовою, але його розуміли греки й римляни, партяни й мідяни (пор. Ді 2,9-11). Мову любові здатні вловити та оцінити всі. Сучасним прикладом є Мати Тереза з Калькутти.

Вогненний язик любові та доброти світить і приносить тепло усім народам. Він єднає культури й народи в один Божий народ.

Дати себе вести Духом Святим є найбільшою духовною авантюрою. Коли єпископ кладе руку на священника, то на нього сходить «божественна благодать, яка завжди недужих оздоровляє і те, що їм не вистачає, доповнює». Я завжди повторюю те, що в моменті, коли мене святили на священника, і це повторилось, коли хіротонізували на єпископа, я нічого іншого не просив, а тільки, щоб цей Дух Божий мене провадив. Не просив здоров’я, успіхів у житті, а приймати тільки те, що Він дає. І надалі це моя щоденна молитва. Я завжди глибоко вірив у провід Святого Духа. Кожного разу, коли мені доручали якесь важливе завдання, я просив світла Святого Духа, бо знав, що  власними силами нічого не можу зробити. І перед проповіддю завжди прошу, щоб Святий через мене говорив, а не я.  І Дух Святий мене не покидає. Цю молитву Дух Святий завжди вислуховує. Він робить чуда і все перемінює. Він доповнює те, чого бракує… Самі всього не можемо зробити!

Я повністю свідомий того, що можна планувати, накреслювати пріоритети, але, «коли Господь не будує дому, дарма працюють його будівничі» (Пс 127,1). Справжній Провідник – це Святий Дух. Він виховує серце єпископа, священника і кожного вірного. Якщо Йому дається простір, то Він діє разом – синергічно – з особами та інституціями.

Святий Дух дає нам мир у житті. Не можемо розв’язати всіх проблем: особистих, родинних, національних, а тим більше –  проблем світу. Проте Дух Святий дарує нам мир у наших проблемах, щоб ми не падали в розпач чи нарікання, а в найважчих моментах дозволяє знайти простір для гумору, щоб посміятися, перш за все, зі себе.

Mи переживаємо важкий період пандемії коронавірусу і вже подолали двомісячний і суворий карантин обмеження церковної і суспільної ізоляції, а зараз стараємося «співжити» з вірусом, дбати про власну безпеку та безпеку тих, що поруч нас. Надалі маємо відізолюватися від вірусу, а не втікати від інших. Людина не острів, оточений водою зі всіх боків! Християнин, передусім, запрошений будувати мости, а не мури, жити у спільноті тут, на землі, і в повноті сопричастя у Царстві Небесному.  Тривалий карантин усе -таки завдяки Духу Святому дозволив нам відкрити «домашню Церкву», навчитись молитись у дусі та правді, збудити в нас дари,  ініціативи,  узятись до спільного діла: «Господи, я тут!»; «Господи, я Твій!», і в Дусі Святому по-новому говорити: «Отче Наш! Нехай святиться Твоє ім’я; Нехай прийде Твоє Царство; Нехай буде воля Твоя…».

Наша Церква у період карантину посвідчила стійкістю й витримкою. Себе не ізолювала, а ввійшла до домівок людей, а виходячи зі суворого карантину, голосить: «Ми чекаємо на вас у храмі!», а під час декади місійності запевняє, що йдемо разом:  «Ми з Вами!» - це наше гасло.

У подальшій життєвій дорозі треба розпізнавати, чи Дух Святий діє у нас, у мені та в наших спільнотах?  Дію Святого Духа можна пізнати по Його плодах. Там, де є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, милосердя, тихість, вірність, скромність, здержливість» (Гл 5,22-23), там присутній Дух Божий. Коли цих дарів і плодів немає, входить інший дух –  дух світу, рабства, злоби, ненависті, заздрості, ворогування, гніву, суперечок. З таким духом до Царства Божого не зайдемо (Пор. Гл 5,19-21) і не заведемо інших людей.

«Всесвятий Душе, що від Отця через Сина прийшов до невчених учнів, спаси і освяти всіх, що тебе, як Бога пізнали» (Світилин Утрені).

Нехай благодать Господа Нашого Ісуса Христа, Любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа буде зі всіма нами !

+ Діонісій

Делегат Апостольського Екзархату для  українців візантійського обряду в Італії

Дано в Римі, Свято Зіслання Святого Духа, 2020

Новини

Більше