Мт 8, 5-13; Рим, 5,18-23

Дорогі брати і сестри!

Ми слухали уривки зі Святого Письма про удо оздоровлення слуги сотника, який належав до до завойовників Ізраїльського народу. Євангелист Матей показує сотника як такого, що чув про силу Ісуса Христа, адже Ісус оздоровлював хворих людей. На прохання сотника, Ісус заявляє, шо піде до його хати і оздоровить його слугу. Проте, сотник заявляє, що він того недостойний, але вистачить, щоб Ісус сказав слово, і його слуга буде здоровим. Він бачить в особі Ісуса когось надзвичайного. Ісус каже: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!»,  і стверджує, що навіть в Ізраїлі не знайшов такої віри.

Кожне чудо є знаком (гр. семейон) чогось більшого від самого чуда. Люди звичайно шукають чуда, щоб повірити, а Ісус хоче віри, щоб зробити чудо. Чудо - це знак чогось більшого. Особа, яку Ісус оздоровляє, пізніше може знову заслабнути;  особу, яку Ісус воскрешає, як це зробив із Лазарем, –  вона мусить знову померти. Отож, оздоровлення слуги сотника не значить, що цей слуга ніколи більше не буде хворіти. Чудо - це знак, наука для нас, щоб, щоб ми повірили в Ісуса! «Все можливе тому, хто вірує! (Мр 9,23). «Нічого не має неможливого в Бога» (Лк 1,37). Після «Нагірної проповіді» Ісуса Христа, Євангелія від Матея подає різні чудесні оздоровлення, як поучення для духовного життя, а перша з них - це віра, як духовний фундамент християнського життя, як в цьому оздоровленні слуги сотника. Віра сотника покірна і повна довір’я Христові: „Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово і слуга мій видужає” (Мт. 8, 8).

Ото ж,  кожне читання Апостола та Євангелія є наукою для нас,  це Слово Боже нам проголошене, яке ми запрошені слухати і його вводити у життя. Це духовна пожива, яка випереджує євхаристійну поживу. А сама проповідь перш за все, має бути поясненням і пристосуванням до життя тих читань. Тому священнослужитель перед читанням молиться, щоб «Господь засвітив в серцях наших світло богопізнання, і відкрив очі ума, щоб ми розуміли євангельські проповідування… щоб ми перемігше всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Богові». Тому священнослужитель мусить ще кілька разів перед тим прочитати Євангеліє і Апостола, роздумувати над цим Божим словом, ним жити і донести іншим, і ми можемо його практикувати. Тому до проповіді священнослужитель має приготуватись: молитись і роздумувати, читати відповідну літературу, щоб не говорити байок, а передавати живе Боже слово вірним.

А перед самим читанням священнослужитель закликає вірних, кажучи: «Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія». Вірні запрошені, щоб стояти просто, і слухати, а не клякати, або в той час світити свічку, чи навіть виходити з храму.

І читання Апостола також дуже важливе в Літургії. Це не концерт, щоб похвалитися гарним голосом, або читати під носом, і ніхто не розумів. Тому читач має приготовитися і так прочитати, щоб усі розуміли. Треба ставитися дуже серйозно до Божого слова.

Ми слухали читання листа Апостола Павла до Римлян (5,18-23): «Як через переступ одного на всіх прийшов засуд, так через справедливість одного на всіх людей приходить життєдайне оправдання… Як через непослух одного чоловіка, багато людей стали грішниками, так через послух одного багато людей стали праведними». Тут іде мова про Адама, шо не послухав Бога і його гріх перейшов на ціле людство, а через послух Ісуса Христа прийшло у світ оправдання і спасіння. І завершує Апостол Павло: «Де збільшився гріх, там перевищила ласка». Іншими словами, Божа благодать перевищує гріх.

Отже, те слово Боже, шо ми слухали сьогодні, як і на кожній Літургії є для нас, для нашого духовного життя.

Божа благодать перевищує гріх Адама; непослух Адама долається послухом Ісуса Христа своєму Небесному Отцеві; гріх і закриття людини, Ісус Христос долає відчуттям людської біди, адже Ісус просто біжить там, де потреба людини. Ми слухали, що Ісус хотів піти до хати сотника, щоб оздоровити слугу, але цього він не зробив, бо віра сотника продовжила діло Ісуса. Ісус потребує віри і співпраці людини.

А що це слово Боже може нам допомогти? Може, якщо ми уважно слухаємо Слово Боже, якщо ми відкриті для Бога, для світла Святого Духа. Слово Боже невичерпне. А священнослужитель своєю проповіддю має нам  допомогти.

Ми сказали, що тих, кого Бог оздоровляє можуть знову заслабнути, а того, кого воскрешає, знову помирають. Недуги і смерть, терпіння і тривоги належать до життя людини. Знак чуда оздоровлення для нас є в тому, шо Бог готовий зайти до хатини нашого серця, бути біля нас у біді,  адже, Він  - з нами Бог. Він завжди біля нас, щоб подати нам руку, щоб скріпити нас у недузі, запросити нас, щоб ми могли трохи потерпіти разом з ним, з’єднатись з Ним, як ми це обіцяли на Хрещенні. Якщо ми є людиною віри, ми ніколи не є самі. Христос завжди біля нас. Пам’ять про те, шо Бог близько нас, може нас оздоровити, але можемо також відчути запрошення Ісуса, щоб перетерпіти з Ним, а коли прийде наша кончина мати настільки віри, що Бог, і Пречиста Діва, нас тримають за руки, щоб нас перевести до вічних обитель, де вже не буде ні плачу, ні болю, а життя безконечне.

Завдяки вірі, чуда стаються також з нами!

Пескара, 24.06.2018

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter