Неординарна й радісна подія відбулася в неділю, 14 липня 2019 року, у храмі Христа Царя монастиря Головної управи Василіянського Чину Святого Йосафата в Римі. Цього дня на запрошення Генерального вікарія о. Йоанікія Чверенчука, ЧСВВ, та чернечої спільноти сюди завітав преосвященний владика Діонісій Ляхович, Апостольський візитатор для українців-католиків візантійського обряду в Італії, щоб відслужити тут Божественну Літургію та уділити дияконські свячення брату Петру Рінчеському, ЧСВВ, який цього року закінчив останній курс богослов’я в Папському Латеранському університеті в Римі.

Напередодні, в суботу, 13 липня, під час Великої вечірні з участю василіянської чернечої спільноти та деяких мирян, владика Діонісій уділив майбутньому диякону Петрові нижчі свячення.

Святу Літургію о 10 год. в неділю, 14 липня, разом з владикою-святителем співслужили о. Генеральний вікарій Йоанікій Чверенчук та ректор Папської Української Колегії Святого Йосафата і Генеральний радник Василіянського Чину о. Луїс Касіян, ЧСВВ. Крім громади вірних, які щонеділі гуртуються на молитву в цьому храмі, розташованому між зупинками «Чірко Массімо» та «Піраміде» лінії Б римського метро, у Святій Літургії брали участь сестри монахині Чину Святого Василія Великого, сестри служебниці Пречистої Діви Марії та сестри катехитки святої Анни.

Після прочитання недільного Євангелія, перед проповіддю, владика Діонісій привітав вірних і звернувся до брата Петра, а представивши його присутнім, повідомив, що він має прийняти під час цієї Святої Літургії дияконські свячення.

У своєму пастирському слові владика Діонісій найперше звернув увагу вірних на євангельську подію оздоровлення двох біснуватих з 8-ї глави Євангелія від Матея. Замість того, щоб радіти оздоровленню біснуватих і приверненню їх людської гідності, люди вболівають за втраченим майном, причому загибель свиней сприймається як більше зло, ніж страждання біснуватих. «Також сьогодні, – зазначив владика, –  економічний фактор грає більшу роль, ніж віра, істина, загальне добро... Задля мамони люди зрікаються віри і продають свою душу. Це Євангеліє запрошує призадуматись над тим, якими є наші пріоритети? Віра в Ісуса Христа, чи інші життєві фактори верховодять нашими життєвими рішеннями?»

Відкликаючись до іншого читання з 10-тої глави послання до Римлян, владика Діонісій звернув увагу не те, що апостол Павло в цьому листі до християн Риму, в більшості євреїв, засвідчує, що «готовий навіть сам бути відлучений від Христа, тільки щоб спасти своїх братів по крові (Рим 9,3)». І сам Ісус Христос «упродовж своєї місії на землі просто біжить туди, де людина терпить фізично, психологічно і духовно... Він розуміє людські біди, бо спробував на собі те все, що належить до людського буття на світі, дійшовши до останніх можливих границь».

"Божественна Літургія, – нагадав проповідник, – це діло Боже і діло людини. Вона продовжує діло, яке Ісус виконав на землі, а одночасно є ділом людини, яка живе у світі, у завжди відмінних історичних процесах і обставинах".

Заповідаючи свячення брата Петра, владика Діонісій наголосив, що на цій сьогоднішній Божественній Літургії діло Боже стає також видимим у тому, що після Анафори, коли він, як святитель, покладе руку на голову брата Петра, кажучи: «Божественна Благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює», – поставить його у дияконський чин, «щоб він служив і трудився для нетлінних Божих тайн».

Божа Благодать дається людині, щоб вона продовжувала Його діло у служінні; щоб у дияконії, як першому ступені священства, продовжувала в історії дияконську службу первомученика Стефана, на зразок Ісуса Христа, що між нами є як той, Хто служить (Лк 22,27), як Той, що обмиває учням ноги і каже: «Приклад дав Я вам, щоб і ви так робили... Знавши, щасливі будете, коли так чинитимете» (пор. Йо 13,1-17).

«Всі християни покликані служити на зразок Ісуса Христа, проте диякон приймає Святого животворного Духа на служіння Церкві, на служіння "віри, любові, сили і святості", яка походить з висоти і через його особу переходить на людей. Він приймає служіння для інших, стає людиною для інших, не для себе!».

Звертаючись до брата Петра, владика нагадав йому, що дияконат – це крок у напрямі священства, і закликав його бути вірним і давати простір для Святого Духа, який сходитиме на нього через рукоположення, щоб діяти разом з ним для Божого народу.

«Є небезпека – відзначив владика Діонісій, – що диякон, священик чи єпископ може у своєму житті закрити себе для цього Духа животворящого, шукати себе і свого замість дати себе провадити Духом Божим. Святий Дух – це Дух свободи. Він не насилує нікого! Він відійде від нас, якщо ми керуємося своїми планами». Святий Дух може нас вести не туди, куди ми б хотіли і виставляти на різні випробування, проте Він чинить нас вільними Божими дітьми, а наше життя перетворюється на пригоду віри. «Дух Святий поведе нас, куди сам захоче, і будемо служителями Духа: віри, любові, надії, сили, відваги і пророцтва (парузії), доброти, істини, світла. І Дух Святий буде доповняти те, чого нам з природи бракує, а навіть наші браки і недостачі будуть служити на користь Церкві. Це не теорія, а свідчення віри!».

Ця Божественна Літургія, під час якої відбудеться рукоположення на диякона брата Петра, – наголосив архиєрей, – це подяка, спомин, пророцтво, де майбутність вже є тепер, оте богословське «тепер», в якому, завдяки діє Бога, присутнє «нині і повсякчас, і на віки віків».

Завершуючи пастирське слово, владика Діонісій закликав присутніх за прикладом сьогоднішнього Євангелія, розмірковувати над життям не тільки в одному вимірі, звужуючи його до економічного фактора. Тоді як люди цього світу просять Ісуса як колись, так і в наш час, «щоб він відійшов з їхніх околиць» (Мт 8,34), – і Ісус від них відходить! – потрібно, щоб він залишився!

Після закінчення Анафори і поминання всіх святих почався Чин поставлення диякона. Від середини храму піддиякон Петро в супроводі о. Йоанікія Чверенчука, який представив його владиці Діонісію, підійшов до святих дверей, зробивши три доземні поклони. Після слів владики: «Дух Святий зійде на нього, і сила Вишнього отінить його», – брат Петро поцілував його в руку, набедреник і праве рам’я, а той привітав його: «Христос посеред нас». Після того піддиякон в супроводі о. Йоанікія тричі обійшов трапезу, цілуючи її чотири кути, у той час як хор співав тропарі.

Підійшовши спереду, брат Петро приклякнув, поклавши руки навхрест і схиливши чоло до престолу, а архиєрей поклав руку на його голову і словами молитви прикликав на нього божественну благодать, силою якої дотепер піддиякон став дияконом.

Хор відповів гучним «Господи помилуй!», а святитель, вчинивши тричі знак хреста в ім’я Пресвятої Тройці над головою поставлюваного, продовжив молитву над ним.

Після єктенії із проханнями благословення для архиєрея-святителя і новопоставленого диякона, яку виголосив о. Йоанікій, та архиєреєвої молитви, владика Діонісій передав диякону орар і кадильницю, виголошуючи: «Аксіос!» - «Достойний!».

Одразу після свячень брат Петро вже як диякон, виголосив єктенію і співслужив далі Святу Літургію.

Після закінчення Служби Божої о. генеральний вікарій Йоанікій Чверенчук склав подяку владиці за те, що прибув у цей день до монастирського храму, звершив Святу Літургію і рукоположив у диякони брата Петра.

Після того о. Йоанікій звернувся до чисельно зібраної громади вірних і гостей і коротко розповів їм про брата Петра, якого вірні могли бачити всі ці три роки, як служить у храмі, співає, подає кадило, а сьогодні він став дияконом. Сам брат Петро Оскар Рамон Рінчеський родом з Аргентини, а після вступу до Чину два роки був у новіціатському домі в Іваях у Бразилії, де проходив новіціат і склав перші обіти. Після того настоятелі вислали його на навчання в Україну, де він спочатку вивчав українську мову, а потім закінчив два роки філософії у Василіянському інституті в Брюховичах біля Львова. Коли після закінчення курсу філософії приїхав у Рим для вивчення богослов’я – вже добре розмовляв українською, так що ніхто б і не сказав, що це не його рідна мова. А в Римі прийшлося вивчати ще й італійську мову (вже третю, крім рідної іспанської).

Тепер, закінчивши навчання і прийнявши дияконські свячення, брат Петро повернеться до своєї країни і до василіянської Провінції в Аргентині, де його з нетерпінням чекають і де є велике поле праці, а робітників, зокрема дияконів і священиків, мало.

Після вітань і многоліття ієрархії владиці-святителю, новопоставленому диякону, священикам, сестрам і вірним відбулася спільна фотографія. Мабуть, особливо приємним моментом для диякона Петра були вітання сестер-василіянок з рідної Аргентини, що прибули на Генеральну капітулу їхнього Чину, яка відбувається цими днями в Римі, і мали змогу взяти участь у цій Святій Літургії.

Тож бажаємо новпоставленому диякону Петрові Рінчеському щедрих Божих дарів, великодушної співпраці з Божою благодаттю, а також бажаємо йому прийняти з часом священичі свячення! А всім вірним, серед яких він буде трудитися, бажаємо знайти в ньому чоловіка Божого, ревного церковного служителя і добре знаряддя в Божих руках для поширення Небесного Царства.

Стаття: о. Діонисій Заведюк, ЧСВВ

Фото: о. Єфрем Кончак, ЧСВВ