Нині утішительній Дух зійшов на всяке тіло почавши від збору апостолів. Від них він за їхньою співучастю, розширив благодать на вірних, і запевняє свій могутній прихід у вогнянім вигляді, роздаючи учням мови на піснеспів і славу Божу. Тому, скріпившись у вірі Святим Духом, серцем духовно просвічені, молімось за спасіння душ наших.

(зі стихири на стиховні Вечірні з коліноприклонними молитвами на св. П’ятидесятницю)

Здається, що то було лише кілька днів тому, коли приходили до храму Божого та з переповненим радістю серцем співали “Христос Воскрес”, а сьогодні, перейшовши 50 днів просвітленого очікування, зі ще більшою радістю приймаємо Духа Святого. Так, приймаємо, в повному розумінні цього слова. Адже саме це підкреслює нам вищенаведена стихира. Ця дійсність дуже чітко і гарно висвітлена також і на іконі Зіслання Святого Духа, на якій завжди зображується постать чоловіка, що подібний до якогось царя.

Наша Літургія своїм літургічним роком, церковною будівлею і усім її устаткуванням (іконостас зокрема), богослужіннями з її поетичними піснями, читаннями Святого Письма і проповідями, а зокрема Христовою Безкровною Жертвою, а навіть дзвонами є великим вчителем Божих правд, християнського життя і духов­ного виховання. Це можна було бачити колись давно, коли Літургію цінили від дитинства, у наших старих напівграмотних Батьків, як їх виховувала Літургія і як Церква збагачувала їхню народну мудрість і  побожність – до кожного свята і неділі готовились як до важної і святої події в тижні в кожній родині. 

Деколи приходить нам благословенна думка: яким я в дійсності є? Очевидно, ми маємо все про себе високу думку і оцінку, хто б себе недооцінював? Але приходять гіркі думки: «Те в мене нічого не варте, те мені не йде, всім якось легко йде, а мені вітер в очі». Жінки добавляють часто: «Чоловік мені не вдався, як іншим, як би вийшла заміж за там того-то, все було б інакше». Причина тих думок часто є, що не хочемо себе прийняти такими, якими ми в дійсності є, не хочемо прийняти ситуації, якою вона є, а з тим не віддаємо себе вповні Богові, Його волі і впливові. Чи не кажемо: «Якби я був на його місці, то я б це інакше і краще зробив; коли б я був здоровий, я б показав, як це можна зробити; коли б мої батьки були мене зрозуміли, я би  був щось краще осягнув; коли б мене зрозуміли, я б змінив це все».

Наближається День св. Валентина. Куди не поглянь – всюди висять сердечка, продають квіти, супермаркети переповнені різними гарними-прегарними подарунками для Коханої (Коханого)… На електронну поштову скриньку надходять десятки листів з найрізноманітнішими пропозиціями для закоханих. Радять зробити цей день незабутнім романтичною поїздкою чи просто вечерею в елегантному ресторані. Деколи пропонують навіть дещо абсурдні речі. В одному з листів від якогось агентства радять всього-на-всього за 73 євро купити зірку, не срібну й не золоту, а справжню – небесне тіло!

Христос Рождається – Славімо Його!

            Дорогі в Христі !

            В першу неділю після Різдва ГНІХ, Свята Церква вшановує у нашому літургічному церковному році - Праведного Обручника Йосифа. І це є дуже слушним, коли побачимо ким є ця, на перший погляд прихована, малознана, але свята постать. Є святі відомі, або ті, що здобули собі велич, проте, заглиблюючись у церковний календар, побачимо, що велика частина святих нам є або невідома, або маловідома, а вони – святі !

З посеред всіх святих є великий Божий вибранець, який у глибокім послусі віри співпрацював з Господом, беручи участь у плані Божого спасіння людства, але він – «маловідомий святий»,ним є -святий Йосиф Обручник. Вже у першій главі Нового Завіту Євангеліє від Матея знаходимо його ім'я : «Народження Ісуса Христа сталося так : Марія , його мати, була заручена з Йосифом;