Паломництво українців південноїталійського регіону до Помпея з нагоди Дня матері

В неділю, 14 травня 2017 року, відбулось перше паломництво українців із південноіталійського регіону до ікони Пресятої Богородиці у Помпеях. Захід відбувся з нагоди відзначення Дня матері. Святкування розпочалося процесійною ходою від каплиці SanGiuseppeMoscati до площі, де відбулась Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний владика Діонісій Ляхович, Апостольський візитатор для українців в Італії.

На початку Літургії до присутніх звернувся архиєпископ міста Помпеї монс. TommasoCaputo, який привітав усіх паломників, що прибули до санктуарію Матері Божої, та всіх матерів із їхнім святом. Також на свято прибув ректор української Колегії святого Йосафата у Римі о. Луїс Касіян з кількома студентами. У прощі взяли участь майже всі священики південного деканату разом із своїми вірними: о. Роман Кривий, о. Іван Борин, о. Любомир Сітко, о. Тарас Звір, о. Ігор Данильчук, о. Юліан Скасків, о. Василь Кулиняк, о. Микола Хом’як, о. Олег Григорець, о. Ігор Горішний та о. Ігор Стус. На святі була присутня пані Тетяна Іжевська, Посол України при Святому Престолі, та Генеральний консул України в Неаполі п. Віктор Гамоцький. Після Святої Літургії всі процесійно відправилися до Базиліки Матері Божої Вервиці, де знаходиться Чудотворна Ікона Пресвятої Богородиці, перед якою був відслужений Молебень.

У другій частині свята відбувся святковий концерт за участю представників церковних громад південного регіону Італії та українська забава.

Довідка

Назва «Помпеї», перш усього, викликає в думці колишнє місто Римської імперії, що в нинішньому італійському регіоні Кампанья. Місто загинуло від виверження вулкану Везувій 24 серпня 79 року, який повністю засипав його попелом. Тепер це музей просто неба і місце для археологічних розкопок

Але це місто відоме в усьому католицькому світі також і санктуарієм Пресвятої Діви Марії Святого Розарію. Санктуарій заснував блаженний Бартоло Лонґо, адвокат, активний церковний діяч, який 1876 року привіз до Помпеїв з Неаполя чудотворний образ Пресвятої Богородиці Розарію. Біля санктуарію він започаткував широку суспільну та освітню діяльність, заснувавши відповідні структури, в яких виховалось понад 100 тисяч підлітків. А навколо санктуарію з бігом часу виросло нове місто.

На чудотворному образі бачимо Пресвяту Богородицю з Дитятком Ісусом. Біля стіп Матері Божої стоять навколішки святий Домінік і свята Катерина Сієнська. Лівою рукою Марія простягає розарій святій Катерині, в той час, як Дитя Ісус подає вервицю святому Домінікові. Образ Помпейської Божої Матері має дуже велику пошану в Італії, широко поширене набожество – Помпейська новенна.

Проповідь Апостольського Візитатора

Ді 11,19-26; 29-30

Йо 4,5-42

Христос Воскрес!

Вітаю усіх матерів присутніх на цій Божественній Літургії, під час якої в особливий спосіб молимося за наших матерів, з нагоди Свята Матері! Вітаю всіх жінок, бо кожна жінка покликана до материнства. Якщо не до фізичного материнства, але всі покликані до духовного материнства

Вітаю о. Ігоря, Капелана, о. Луіза, ректора, о. Романа Кривого

Вітаю Сестер Пресвятої Родини

19 січня 2005 померла моя мама. Коли померла моя мама, я відчув, що мама не повинна вмирати, бо вона дала мені життя. Мамина любов є доброчинною, некористолюбною і тому має зародок вічності. Це Божа і материнська любов, яка продовжує давати життя. У матірній любові є прояв Божої, вічної любові. Саме Божа любов доброчинна, некористолюбна, сопричасна. Саме така любов не вмирає, і як її уб´ють і закопають і прикотять великий камінь , вона таки воскресне. Така любов є основою і джерелом воскресіння.

Мама не повинна була вмирати, але померла, бо вона також є людиною, паломницею у цьому світі, де ми не маємо постійного місця, проте материнство продовжується. Доброчинна, некористолюбна любов є вічною, і залишається у нашому серці.

Знаменне покликання мами продовжувати діло самого Господа Бога, - діло Творця, - народжувати дітей і зберігати їх життя. Мати - це берегиня життя. Жінка приймає від Бога цю важливу і відповідальну місію – давати життя, співпрацювати з Богом у творенні нової людини (MD 18). Цей зв’язок жінки з Богом у даруванні життя відображають уже старозавітні псалми Давида: „Ти створив моє нутро, Ти мене виткав в утробі матері моєї” (Пс. 139, 13). Або „Ти мене вивів з материнського лона, Ти дав мені безпеку при грудях матері моєї. На Тебе я був зданий від утроби, від материнського лона Ти єси Бог мій” (Пс. 22, 10-11).

Так, жінка мати є співпрацівницею Бога. Материнство зв’язане з особовою структурою жіночості і з особливим виміром дару. Єва, перша жінка, розуміла, що дитина – дар Божий, і, народивши дитину, вигукнула: „Я придбала людину з Господньої ласки”(Бут. 4, 1). Вигук Єви, ім’я якої означає „матері всіх живучих”, повторюється кожний раз, коли у світ приходить нова людина. У цьому вигуку виражена радість жінки від участі у творенні нової людини. Материнство, від зачаття до народження дитини, є складним біо-фізіологічним і психологічним процесом. Організм жінки створений для материнства, зачаття, вагітності і народження дитини – плоду любові між чоловіком і жінкою. Творець дарує дитину батькам. Це вимагає повної віддачі матері, її згоди прийняти дар життя. Слова Марії, які вона сказала в момент Благовіщення, «нехай мені станеться за словом твоїм”, означають нову відважну згоду віддати себе саму у дарі, прийняти нове життя. Це також означає готовність жінки піти на жертви заради дитини, аж до смерті (MD 18).

Приймаючи дар життя, жінка розуміє велич материнського покликання. Так Марія, відвідуючи вагітну Єлисавету, говорить: “Велике бо вчинив мені Всемогутній.” (Лк. 1, 49) Бог є любов’ю і життям. Жінка покликана бути віддзеркаленням Божої любові: вона є образом Божого материнства. Жінка покликана давати любов і життя. Вона особливо уважна до іншої людини. Вона не може віднайти себе інакше ніж через безкорисливий дар себе і через обдарування любов’ю. Тому Бог довірив їй людину (MD 30). В Evangelium Vitae знаходимо такі слова звернені до жінок: „Ви є покликані, щоби давати свідоцтво правдивої любові – цього дару себе і прийняття іншої людини” (EV 99). Жінка стає сильною, усвідомлюючи довіру. Бог “довіряє їй людину”, навіть, в умовах суспільного приниження, в якому вона, інколи, може знаходитися.

Бог довіряє жінці самарянці, грішниці, як ми слухали сьогодні в Євангелії, яку принижували всі. Ісус Христос саме їй об’являє, що вона розмовляє з очікуваним Месією, і об’являє їй те, що прийде час, коли справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі та правді. А таких поклонників шукає собі Отець» (Пор. Йо 5, 7-42).

Зовнішньо жінка здається слабка, але її сила дивує людство. Коли, здається, треба кричати, вона може співати. Плакати з радості і сміятися, коли оточення її нервує. Веде боротьбу за те, чого надіється. Вміє піти на зустріч несправедливості. Собі відмовляє, щоб дати дитині. Мама знає, що поцілунок і обійми можуть зцілити зранене серце. Так, матері є збудовані на всі кольори, міри і форми. Випромінюють світло, радість, надію, ідеали та співчуття.

Ця мати робить видимою невидиму материнську Божу любов. Бог є Отець, але також є і Мамою, як сказав Митрополит Андрій Шептицький ще в 1922 р, а Папа Іван Павло ІІ, 29 червня 1995 року у своєму «Посланні до жінок», цю думку продовжує, кажучи, що «досвід материнства дозволяє матерям стати власною усмішкою Бога новонародженій дитині, стати тими, хто супроводжує перші кроки вашої дитини, хто допомагає їй дорослішати і хто служить якорем упродовж її життєвого шляху». Бог через усмішку матері, усміхається до дитини. Невидима Божа любов і Його ніжність втілюється в обличчі матері. Toж, псалмопівець оспівує цей досвід: “Я втихомирив і заспокоїв мою душу, немов дитятко на руках у матері своєї” (Пс. 131,2). Ось мама, що зображує материнську Божу любов, усмішку самого Бога.

Тому мамина любов не може вмирати. Мама помре, але її любов залишається. Вона померла, проте її любов завжди воскрешає. Бог є любов, і так він полюбив світ, що Сина свого дав. Божий Син, виявив обличчя любові Бога Отця, а тому, що він любив, і помер з любові, тому і Воскрес, бо Любов вічно живе, і вона єдина, що залишається!

І сьогодні всім серцем ми молимося за Вас, дорогі матері. Після світлого Празника Воскресіння Христового Церква подає нам дві неділі присвячені для жінок: Неділю Мироносиць та Неділю Самарянки, яка припадає саме сьогодні.

Жінка у історії спасіння людства відіграє дуже важливу роль. Перш за все це - Пречиста Діва Марія. Від Ïї «Так!» - «Ось я Господня слугиня!», залежить присутність Ісуса між нами. Завдяки цьому «Так!» вона стала Богородицею, матір’ю Божою. У ній Бог з’єднався з людиною на віки! Почався Новий Завіт у любові. Вона об’являє для світу материнську Божу Любов.

І тому то така велика пошана Ісуса до жінок. Про це нам свідчать Євангелії, які ми читали у неділю Жінок мироносиць і сьогодні про Жінку самарянку. Мироносиці були тими відважними жінками, які ходили за Ісусом і Йому прислуговували. Вони ішли з Ісусом хресною дорогою на Голгофу і є останніми, що з цієї Голгофи зійшли. І знову вони, жінки, ідуть до гробу, щоб помазати пахощами мертве тіло Ісуса. А прийшовши до гробу, знаходять його порожнім, і стають першими благовісницями Христового Воскресіння.

Те, як Ісус ставився до жінок було справжньою революцією в традиціях його часу. Постава Ісуса по відношенню до жінок сильно обурювала його сучасників. Навіть, Апостоли дивувалися, коли він публічно розмовляв з жінкою самарянкою, але жоден не наважився запитати: «Чому ти розмовляєш з нею?». Самарію, юдеї вважали поганським краєм, бо змішувалися з поганами і перебирали їх звичаї.

Але незважаючи на це, саме жінці з ворожого до євреїв самарійського народу, Ісус об’являє, що Він – Месія. Він є Той, Хто дає пити воду живу, яка дає життя вічне». І їй об’являє, що «правдиві поклонники будуть поклонятися Богові в дусі та правді».

Христос воскрес! Воістину Воскрес!

Помпей, 14.5.2017

+Діонісій