Йо 17, 1-13; Ді 20, 16-18; 28-36

Дорогі в Христі брати і сестри!

Після дев’яти років маю можливість молитися разом з Вами, очолювати Божественну Літургію – Євхаристію, шо є дослівно означає «подяка».

Ді 28. 1-31; Йо 21, 15-25

Ми зібрались тут, щоб цією Літургією скласти широку, глибоку і високу подяку. Скласти подяку Господеві за дар життя і посвяти Сестер Служебниць НДМ – Лідії та Любомири.

Божественна Літургія — це подяка! Це Євхаристія! Саме грецьке дієслово «Євхаристеін» означає «дякувати». Тому на цій благодарственній Божественній Літургії дякуємо Богові і дякуємо за дар Вашого життя  свідчення вірності Богопосвяті. Тільки Бог знає те все, шо Ви пережили. Ми рахуємо роки. Однак, наші рахунки не є Божі рахунки. Тому наша подяка зливається з подякою Iсуса Христа, коли Він взяв «хліб у свої руки, віддав хвалу-подяку, дав своїм учнів і мовив: “Це – моє тіло, що за вас віддається; це моя кров, що за вас проливається... Чиніть це на мій спомин» (Пор. Лк 22, 19-20). Ви, Сестри, також все віддали. Ви посвятили для Господа все Ваше життя.

Ді 6,1-7; Мр 15,43 - 16,8

«З журбою радість обнялась...» – так зветься сонет українського поета Олександра Олеся. Народився у 5 грудня 1878 у Сумській області, а 22 липня 1944 року помер у Празі, i недавно його тлінні останки перепоховано на меморіальному Лук’янівському кладовищі в м. Києві. Олесь після більшовицького жовтневого перевороту опинився за кордоном і періодично жив у Будапешті, Відні, Берліні, Празі; побував в Італії, написав низку віршів про свої враження; видав за кордоном низку збірок, основна тема яких - туга за Україною.

Йо 20, 19-31; Ді 5,12-20

Дорогі в Христі Брати і Сестри!

Томина Неділя -  це спомин другої зустрічі Ісуса Христа зі спільнотою Апостолів, де двері були замкнені, адже учні ще боялися юдеїв. На першій зустрічі не було Апостола Томи. Ісус входить до учнів через замкнені двері і каже: «Мир Вам! Як мене послав Отець, так і я посилаю Вас... Ви приймете Святого Духа....». І дає учням владу гріхи відпускати. На другій зустрічі приступає до Томи, який раніше не вірив у те, що оповідали інші учні, і ставить їм три виклики: «Якщо не побачу, якщо не вкладу свого пальця і якщо не вкладу своєї руки у його бік – не повірю». Ісус відповідає на всі три виклики Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!». Тоді Тома визнає свою віру, як ніхто інший в Євангелії, кажучи: «Господь мій і Бог мій!». І відповідає Ісус: «Побачив мене, то й віруєш! Блаженні ті, що не бачили, а повірили». Фізичний дотик перемінився на духовний контакт, контакт віри.

Дорогі Брати і Сестри!

Вітаю вас із Воскресінням Христовим!

Мир Вам! Радіймо і веселімся, бо Христос воістину Воскрес!

Христос Воскрес!

Pagina 1 di 21